Вікторія Ліснича

Громадська та політична діячка, засновниця міжнародного руху «Святиня-Берегиня», що реалізує масштабні проєкти, спрямовані на захист жінок і розвиток суспільства.

Лідерка, яка ефективно поєднує стратегічне бачення, дипломатію та людяність, формуючи нові стандарти жіночого лідерства на національному та міжнародному рівнях.

Вікторіє, сьогодні Ви очолюєте міжнародний рух «Святиня-Берегиня». Що стало для Вас головним поштовхом до створення громадської організації?

Міжнародний рух «Святиня-Берегиня» був заснований у 2016 році, але по-справжньому активне життя він набув у 2022-му, коли я створила жіночий батальйон - об’єднання небайдужих українок, які допомагали нашим захисникам на фронті, забезпечуючи їх усім необхідним: від аптечок до засобів першої потреби. До батальйону приєдналося багато жінок різних професій: медики, кухарі, студентки, психологи. Можливо, у звичайному житті ці люди ніколи б не зустрілися, але війна об’єднала нас однією метою — підтримати тих, хто боронить Україну. Пам’ятаю, як директорка дитячого садочка «Україночка» Валентина Грамотун — людина, все життя якої було присвячене дітям — стояла пліч-о-пліч із нами, підтримуючи хлопців-захисників.. Я досі згадую те відчуття - глибоке усвідомлення того, що ось вони — справжні Берегині. З того часу назва руху набула нового сенсу: Святиня -  це наша земля, а Берегиня - кожна небайдужа жінка, яка береже нашу землю, підтримує воїнів, формує нову культуру та цінності.  Наша місія тепер  — не лише допомога, а й створення фундаменту для відродження країни. Ми можемо мати різні погляди, професії чи сімейні обставини, але всі ми віримо в щасливе майбутнє нашої країни та діємо, щоб наблизити його.

Які можливості для розвитку жіночих ініціатив створює рух «Святиня-Берегиня»?

У нашій спільноті є місце для кожної жінки. Бо «Святиня-Берегиня» — це про силу у різноманітті, про відчуття плеча поруч і про простір, де кожна знаходить свою унікальну роль. Нещодавно до мене прийшла молода дівчина, яка хотіла долучитися до нашого руху. Я запитала її: «Що саме ви хочете робити?» І вона відповіла: «Я мрію покращувати життя в українських селах, відкривати дітям шлях до освіти, а мешканцям - до медицини». Переді мною сиділа тендітна, але водночас надзвичайно сильна жінка, готова до викликів. І таких — сотні, тисячі. Вони здатні змінювати громади, створювати реальні трансформації. Головне — не заважати їм і дати можливість діяти.

Сьогодні ми успішно реалізуємо багато проєктів, спрямованих як на підтримку жінок, так і на розвиток України загалом. Дуже цінно, що до нас вже долучилися жінки з Європи, США та Канади. І знаєте, що вони найчастіше кажуть? Що українки стали для них прикладом мужності. Вони надихаються нами, а ми — їхньою солідарністю. Це справжній діалог культур і жіночих сердець, який доводить: добро не має кордонів.

На Вашу думку, у чому коріння мужності, яка допомагає українцям вистояти навіть у найважчі часи?

Коли танки наступали на мирні міста України, люди без страху виходили їм назустріч, намагаючись зупинити. Ці героїчні вчинки яскраво характеризують наш народ. Сміливість є частиною нашої ДНК — вона живе в кожному, хто боронить країну, їздить на фронт як волонтер, народжує дітей у час війни, не боїться створювати бізнес під вибухами. Ми, українці, об’єднані Духом сміливості, який проявляється у повсякденних вчинках і великих рішеннях, у готовності стояти за правду та майбутнє. Українська жінка сьогодні живе надзвичайно складним життям: вона може провести ніч у сховищі з дітьми, а зранку зібрати всю свою силу, піти на роботу і після цього включитися у волонтерську діяльність — водночас залишаючись красивою, сильною, мудрою.

Після перемоги на нас чекає новий фронт - відновлення економіки, освіти, культури. І тут українська жінка проявить себе в новій іпостасі — як творчиня і будівниця майбутнього. Я впевнена, що саме жінки стануть носіями нових цінностей — відповідальності, гідності, любові до життя. Наш приклад надихатиме інші нації, адже ми вже є доказом: навіть у найтемніші часи можна залишатися світлом.

Все частіше світ говорить про жіноче лідерство. Як, на Вашу думку, жінки-лідерки можуть змінювати суспільство?

Жіноче лідерство — це не лише про управління, а передусім про мудрість і здатність чути. Це лідерство, яке поєднує силу і турботу, стратегію і серце. Жінка-лідерка вміє бачити довгострокову перспективу, бо думає не тільки про результат «тут і зараз», а й про майбутні покоління.

Жінка народжує, дає нове життя, і для неї кожна людська душа — безцінна. Сьогодні світ втрачає своїх синів і доньок через політичні рішення, які здебільшого ухвалюють чоловіки. Я глибоко переконана: якби країнами керували жінки, багато воєн просто не виникло б. Жінки — природжені амбасадорки миру. Вони можуть переконувати, вести діалог, доносити свої ідеї та показувати справжню цінність кожного життя. Через емпатію, здатність чути й розуміти, через тонке відчуття людяності жінки здатні змінювати підходи до конфліктів і ставити на перше місце не політичні амбіції, а життя та майбутнє наступних поколінь.

Ми, жінки, приносимо у лідерство інший вимір - вимір емпатії, гармонії та балансу. І саме цього сьогодні потребує світ, виснажений конфліктами та боротьбою за владу. Я впевнена, майбутнє за тими суспільствами, де жінки й чоловіки будують країну разом, у рівному діалозі.

Ви приділяєте значну увагу культурній дипломатії. Які проєкти, на вашу думку, найбільш ефективно реалізують її мету - об’єднувати людей через пам’ять і національні цінності?

Я завжди наголошую: багато міжнародних питань можна вирішити через культурну дипломатію. Кожна жінка сьогодні може стати культурною амбасадоркою України: розповідати про нашу культуру, готувати страви за українськими традиціями, демонструвати кіно, мистецтво, моду. Жінка — м’яка сила, яка впливає без слів. Культурна дипломатія починається з правильно підібраного одягу і завершується тим, як ви приймаєте гостей за вечерею.

Сьогодні наша мета — гідно презентувати нашу державу у світі, доносити правдиву історію, популяризувати українське мистецтво, традиції та духовні цінності. Якщо ми, українці, цього не зробимо самі, за нас це зроблять інші, і надана ними версія навряд чи відобразить істину.  Один із найцікавіших наших проєктів сьогодні — «Берегиня пам’яті». Він відцифровує біографії видатних українців і відновлює поетичні вечори, які колись були популярні в Україні. Це не просто історія — це живі приклади для наслідування, майданчик, де молодь може навчитися цінувати своє коріння та продовжувати традиції.. Активно підтримуємо фільм Івана Ніколайчука «Вічник» — філософсько-історична драма про життя карпатського мольфара Андрія Ворона, який прожив 104 роки. Кінострічка досліджує межі людського духу та сенс буття, і ми докладаємо всіх зусиль, щоб її показали на великому екрані - вона має надихати нові покоління.

Також ми надаємо психологічну підтримку цивільним, які залишаються в Україні. Один із найважливіших меморандумів був підписаний із ГО «Севен Філдс», яка опікується дітьми з територій активних бойових дій. Це стратегічний крок у підтримці найуразливіших. Інші меморандуми наразі на доопрацюванні, але я впевнена: вони відкриють нові великі горизонти для розвитку руху «Святиня-Берегиня».

Ви — українка, яка тонко відчуває болі та потреби народу, водночас ваш досвід у соціально-політичній діяльності надав особливе стратегічне бачення та дипломатичну чутливість. Як Вам вдається поєднувати державницьке мислення з людяністю?

Головне — залишатися щирою. Люди відчувають фальш і йдуть лише за тими, хто відкритий, хто не боїться показати свої емоції й серце. Бути близькою до людей означає не просто чути їхні слова, а розуміти їхні потреби, біль і надії. Для мене державницьке мислення та людська щирість не суперечать одне одному — навпаки, вони підсилюють одне одного. Стратегія без розуміння людей стає холодною, а щирість без бачення майбутнього — слабкою. Важливо навчитися балансувати: приймати складні рішення, зберігаючи емпатію, і діяти рішуче, не втрачаючи людяності. Це довгий процес, але саме він дозволяє бути ефективною й одночасно залишатися близькою до людей.

Як саме Ваш досвід допоміг сформувати  такий унікальний підхід до лідерства?

Лідерство не дається від народження — його здобувають через досвід, помилки та здатність брати на себе відповідальність. У 23 роки я вирішила балотуватися до Київради по мажоритарному округу і перемогла. Це було непросто, адже моїми опонентами були люди з політичним бекграундом та великим досвідом у бізнесі. Але, я вірила що є Доля, і вона обрала мене.

У мене кілька вищих освіт: юридична, економічна, медична та культурологічна. Я працювала лікарем-кардіологом в Інституті ім. Амосова, і саме там відчула перші ознаки свого лідерського покликання. Колектив часто казав: «Вікторіє Миколаївно, ви зможете нас захистити від будь-чого». Ці слова стали для мене сигналом, що я здатна на більше. Цей досвід навчив мене: справжня сила жінки не в титулі чи статусі, а в готовності діяти й брати на себе відповідальність.

Сьогодні я обрала свій шлях і гуртую навколо себе людей із подібними цінностями та принципами, бо без ідеалів людина не має майбутнього. Мій досвід — це поєднання постійного навчання, випробувань і реальної роботи, яка змінює життя людей. Це шлях відповідальності, де кожен крок важливий та має глибокий сенс.

У Вашому житті були серйозні випробування.. Чи не похитнулася ваша віра в людей і оточення?

Головне — не похитнулася віра в Господа. Потрібно вірити у Всевишнього, саме Він дає сили пережити всі випробування. Політика не терпить слабких, а справжні діаманти народжуються під тиском. Тому я вдячна ворогам — вони зробили мене сильнішою. Вдячна всім наставникам, які були у моєму житті - за світло і знання, які я від них отримала. Без цих людей я не стала б тією, ким є сьогодні.

Віра й вдячність за кожен досвід — це те, що тримає мене на обраному шляху навіть тоді, коли навколо темрява. Щоранку я відкриваю Біблію, знаходячи у ній силу та мудрість, які дарують ясність думкам і стійкість серцю. Саме віра сьогодні визначає мої рішення, допомагає залишатися чесною, впевненою й водночас людяною, допомагає стояти непохитно навіть під сильним тиском.

Сьогодні віра — це те, що має жити в серці кожного українця, адже чим сильніша наша віра, тим міцніша держава.

Багато українок сьогодні змушені жити за кордоном. Що, на вашу думку, може сприяти їхньому поверненню додому після завершення війни?

Найголовніше для кожної родини — безпека дітей та захищеність власного життя. Люди не ризикують повертатися туди, де їхнє життя або життя їхньої дитини буде під загрозою. Якщо українці відчують, що на Батьківщині їх чекає спокійне, стабільне та безпечне життя, вони неодмінно повернуться. Починати заново вдома набагато легше, ніж за кордоном, бо тут є ті зв’язки, традиції, культура та духовна енергія, які формують нас із дитинства. Тут - любов і підтримка сім’ї, сусідів, громади, яка допомагає підніматися після втрат і труднощів. За кордоном жодна матеріальна допомога не замінить цього.

Україна завжди кличе своїх дітей, бо справжній дім — це не лише будівлі чи вулиці, а земля, яка нас виховала, історія, яку ми зберігаємо, і цінності, які передаємо наступним поколінням. Повернення додому стане можливим, коли буде відновлена безпека, економічна стабільність та впевненість, що тут можна жити, творити та ростити дітей.

Сьогодні ми з командою активно працюємо над низкою проєктів, спрямованих на забезпечення захисту українців. Це конкретні ініціативи, які нададуть людям відчуття впевненості, захищеності та побудують основу для безпечного майбутнього на рідній землі.
Для мене важливо не лише говорити про безпеку, а й створювати умови, за яких кожен українець зможе повернутися додому, відчути підтримку та відновити своє життя. Адже справжня сила країни — у безпеці її людей і в духовній енергії, яка живе в серцях тих, хто вірить у свою Батьківщину.

Ви очолюєте велику команду професіоналів. На яких принципах базується ваша співпраця?

Успішні проєкти завжди будуються на спільних цінностях і довірі всередині команди. Це не лише про проєкт «Святиня-Берегиня», а про будь-який успіх: коли кожен відчуває, що його думку цінують, що його зусилля мають значення, що всі йдуть до спільної мети — результат завжди перевершує очікування.

Довіра — це фундамент, який дозволяє брати на себе ризик і пробувати нове. Спільні цінності — це компас, який не дозволяє збитися з шляху навіть у найскладніших ситуаціях. Важливо пам’ятати: команда -  це не просто група людей, це сім’я, де кожен підтримує іншого, а успіх одного стає успіхом усіх.

Як Ви відчуваєте присутність конкуренції - як стимул чи як тиск?

Конкуренція для мене — не боротьба за першість, а показник сили. Коли з тобою конкурують, це визнання твоєї сили та цінності твоїх ідей і дій. Коли конкуруєш ти — це прояв сміливості, готовності рухатися вперед і досягати результату.

Я люблю конкуренцію, бо вона дає енергію, пробуджує амбіції та допомагає розвиватися. Без конкуренції немає прогресу, ти залишаєшся на місці, а світ рухається вперед. Конкуренція для мене — це паливо, яке перетворює страх і сумнів в силу та рішучість.

Якою Ви бачите Україну у майбутньому?

Вільна, сильна та процвітаюча держава, яка стане прикладом для всього світу. Квітуча країна, де кожна людина відчуває себе вільною та захищеною. Де наші діти ростуть у світі можливостей, а старші покоління з гордістю передають історію і традиції. Незалежна країна, куди хочеться повертатися і де хочеться творити. Сьогодні ми ще залежні від багатьох зовнішніх чинників, але я вірю, що по-справжньому станемо незалежними: відновимо наші землі, збережемо життя наших людей і забезпечимо щасливе майбутнє для себе та нового покоління. Для мене Україна — це не просто територія чи кордони, а душа народу, яка пережила важкі часи й вийшла ще сильнішою.

Це буде країна, де цінують життя, культуру та освіту, де жінки й чоловіки разом будують сучасну історію. Ми матимемо сучасну економіку, відроджену архітектуру, нові університети та мистецькі центри. Але найголовніше — ми матимемо новий рівень свідомості та мудрості, народжений страшними випробуваннями.

В умовах щоденної високої відповідальності, як Ви зберігаєте енергію та знаходите баланс між роботою, сім’єю та взаємодією з людьми?

Я вірю, що кожна жінка має власне джерело енергії. Для мене це — молитва, спілкування з близькими і час наодинці, коли можу почути свої справжні думки. Баланс народжується тоді, коли вмієш чергувати відданість справі з турботою про себе. Родина для мене — основа цього балансу, адже спілкування з рідними відновлює краще, ніж будь-який санаторій. Зібратися за столом у неділю — це святий момент, коли можна зупинитися і відчути справжнє тепло дому. На вихідні я маю незмінну традицію -  готую рідним борщ або інші страви за сімейними рецептами, які дісталися мені від мами та бабусі. Традиції потрібно шанувати, бо вони дають відчуття коріння, сили, допомагають залишатися людяною і відкритою, навіть коли робочий ритм шалений.

Мене надихають люди поруч — моя команда та мої однодумці. Їхня відданість і пристрасть до спільної справи не дозволяють зупинятися. І, звичайно, моя сила — Україна. Її краса, незламність і велич щодня наповнюють моє серце впевненістю та любов’ю.

Які побажання Ви хотіли б сьогодні сказати українцям?

Хочу побажати кожному українцю мати світло надії в серці, а в думках і діях — сміливість творити нове майбутнє. Бережіть історію, традиції та культуру, адже саме вони є корінням нашої сили та незламності.

Особливо хочу звернутися до українських жінок: ви — серце й душа нації. У ваших руках - доля дітей, у ваших словах - натхнення для чоловіків, у вашій мудрості та любові - завтрашній день України. Бережіть цю силу, цінуйте свою унікальність і ніколи не зупиняйтеся на шляху до мрії. Бо саме ви творите світло, яке розсіює темряву й відкриває шлях до щасливих змін.

viktoriia_lisnycha

svyatynya.berehynya

svyatynya_berehynia