"Матриця" повернулась. Які пророцтва фільму збулися

"Майбутнього я не знаю... Я прийшов сюди не для того, щоб сказати вам, чим усе скінчиться, я прийшов, щоб розповісти, як усе розпочнеться".

У своєму останньому монолозі в "Матриці" 1999 року персонаж Кіану Рівза Нео робить суворе попередження машинам, які керують світом, коли людство опинилося у пастці змодельованої реальності.

Фільм вийшов на екрани, коли світ був на порозі інтернет-революції й ще хвилювався через помилку 2000 року (можливий збій комп'ютерів у зв'язку з переходом від 1999 до 2000 року. - Ред.).

Утім, "Матриця" міркувала не лише про технологічні розробки кінця минулого століття, вона порушила загальні питання про інтернет, свідомість та соціальний контроль, які формують суспільство з того часу.

Четверта і остання частина фільму, "Матриця: Воскресіння", виходить на екрани через 18 років після виходу оригінальної трилогії. А ми поміркуємо про довговічну і досить пророчу спадщину саги.

"Пустеля справжнього"

Творці "Матриці", Лана та Ліллі Вачовскі, поклали в основу своєї антиутопії ідеї французького філософа Жана Бодріяра.

Вони навіть попросили Рівза прочитати трактат Бодріяра 1981 року "Симулякри й симуляція", щоб підготуватися до ролі.

Бодріяр міркував про "пустелю справжнього" - світ, де реальність замінили ілюзії капіталізму.

Лідер повстанців Морфей у "Матриці" використовує таку ж фразу, коли показує Нео руїни зовнішнього світу.

На відміну від Бодріяра, який не вірив у можливість уникнути симуляції, Вачовскі дають надію - "обіцянку справжнього природного світу, "відключеного" і окремого від Матриці", - пояснює професор Річард Сміт, редактор "Словника Бодріяра".

Бодрійяр не був прихильником змін. "А "Матриця", безсумнівно, саме такий фільм про матрицю, який змогла б створити лише матриця", - каже він.

Так чи інакше, кролячу нору було відчинено.

1. Червона і синя пігулки

В одній з найвідоміших сцен "Матриці" Морфей пропонує Нео (тоді ще допитливому хакеру Томасу Андерсону) обрати синю або червону пігулку.

Вип'єш синю - й повернешся до життя містером Андерсоном, блаженно не відаючи про існування матриці, симуляції світу, створеної для таємного поневолення людства.

А проковтнеш червону - й осягнеш справжню реальність, в якій панує тиранія машин.

Професор Сміт порівнює марксистський наратив фільму з в'язнями Платона - прикуті у печері, вони "приймали тіні на стіні за реальність".

Як каже Морфей, "Вам застелили очі матрицею, щоби ви не побачили істини". Сцена з пігулками "закликає людей звільнитися від світу ілюзій", - каже професор Сміт.

Утім, згодом метафора "червона пігулка" втратила свій первісний сенс, перетворившись у маніфест насильства й свавілля в інтернеті.

Фразу почали використовувати різноманітні онлайн-спільноти. Наприклад, рух incel ("мимовільний целібат"), учасники якого не мають сексуальних стосунків попри те, що свідомо від них не відмовлялися.

Цей рух має виражену мізогінну ідеологію, звинувачуючи у своїх проблемах жінок.

У 2012 році на сайті Reddit з'явився форум під назвою TheRedPill ("Червона пігулка"), учасники якого обговорювали "сексуальну стратегію", з метою здолати "маніпулятивну феміністичну культуру", яка дозволила жінкам керувати світом.

Коли Reddit у 2018 році закрив форум, отримавши на нього скарги, він вже нараховував 400 тисяч підписників.

Дослідження, проведене Австралійським національним університетом, показало, що закриття форуму не обмежило хейтерські висловлювання багатьох користувачів, а штовхнуло їх на інші платформи.

Поширення цих ідей мало й вкрай небезпечні наслідки. У відео, яке стрілок із Плімута Джейк Девісон записав перед серією вбивств, він казав про "передозування чорними пігулками". Так спільнота incel називала екстремальну версію "червоної пігулки".

За словами журналістки, письменниці й блогерки Софії Сміт Гейлер, теорія червоних пігулок у своїй спрощеній формі виглядає як легкодоступна відповідь і хибний вихід із життєвих розчарувань.

"Епіцентром їхніх проблем часто стають жінки, а не реальні, системні недоліки чи стереотипи у суспільстві, які завдають шкоди всім нам. І тоді багато хто вдається до жінконенависницьких ідей чи насильства", - зазначила вона BBC.

2. "Звільни свій розум"

Заклик "звільни свій розум", який супроводжує теорію червоних пігулок, також підхопили ультраправі популісти, позиціонуючи себе як антиістеблішмент.

Прихильники цих ідей завзято атакують мультикультуралізм, глобалізацію та імміграцію.

"Вони вважають феміністок, людей з іншим кольором шкіри та прогресивними поглядами, своїми ненависними гнобителями", - зазначив журналіст Денні Лей.

"Морфей став обличчям мемів, які запитували: "А якби я сказав тобі, що Гітлер був соціалістом?"

Підживлюючись недовірою до уряду та ЗМІ, альтернативні праві здобули вагомі позиції у західній політиці. Не в останню чергу цьому сприяв і колишній президент США Дональд Трамп та його прихильники.

Його власна дочка Іванка, на той момент старша радниця Білого дому, з гордістю цитувала твіт мільярдера Ілона Маска, заявляючи, що "прийняла" червону пігулку.

Але слова Маска суттєво викривили ідею, про яку розповідав Морфей у фільмі, каже письменник Джеймс Болл.

"Проковтнути червону пігулку у "Матриці" означало усвідомити чужорідну й жахливу правду, залишивши комфорт ілюзій", - пояснює він.

"А ось червона пігулка ультраправих та маргінальних онлайн-спільнот, навпаки пропонує прийняти зручні стереотипи, які відповідають твоїм упередженням і дозволяють бачити світ таким, як зручно вам".

Лілі Вачовскі відповіла на це коротко й грубо. А актор Г'юго Вівінг, який зіграв агента Сміта в оригінальній трилогії "Матриця", пояснив, що його тривожить паплюження справжніх ідей фільму.

"Люди не бачать далі поверхні", - зазначив він The Daily Beast.

3. Постправда?

Ідея, що ми всі загрузаємо у своїх бульбашках у соцмережах - просторі, позбавленому об'єктивних думок, - спонукала до висновку, що ми живемо у добу "постправди".

Після брекзиту й президентських виборів у США 2016 року Оксфордський словник оголосив "постправду" словом року.

Соціальні мережі та месенджери сприяють процвітанню цього клімату, поширюючи фейки та використовуючи алгоритми, які пристосовують реальність до наших смаків. Дослідження Reuters Institute Digital News цього року показало, що хоча аудиторія все більше цінує правду, лише 44% людей вірять новинам, які вони читають.

Дослідження додає, що такі платформи, як Instagram і TikTok, залучають дедалі більше молодих людей, але вони пропонують контент, орієнтований на особистість і думку, а не на перевірені факти.

Усе це створює спіраль дезінформації та теорій змови. А вибір між червоної й синьої пігулками розмивається, перетворюючись на єдину фіолетову таблетку упередженості та недовіри.

Кіаран О'Коннор з Інституту стратегічного діалогу каже, що це підкріплюється нашою схильністю вірити й запам'ятовувати лише ту інформацію, яка підтверджує нашу думку.

"Facebook та інші соцмережі отримують прибуток від активності користувачів і часу, який вони проводять на їхній платформі. Але алгоритми, за допомогою яких вони цього досягають, мимоволі спонукають людей споживати конспірологічний контент", - каже дослідник.

Найкращим прикладом цього є рух QAnon, прихильники якого вважають, що Дональд Трамп збирається викрити гігантську міжнародну схему сексуальної експлуатації маленьких дітей.

Зрештою ця теорія змови вилилася у штурм Капітолію у січні 2021 року, а останньою краплею для його учасників стали заяви Трампа про втручання у вибори.

Незважаючи на активні спроби заборони контент, пов'язаний із QAnon на YouTube, Facebook та інших соцмережах, колись маргінальна теорія змови набула "глобального масштабу", вважає О'Коннор.

Парадокс полягає як раз у тому, що хоча прихильники теорії змови вважають, що вони наслідують Нео, йдучи за білим кроликом і шукаючи істину, насправді відбувається навпаки. Вони зазнають впливу тієї самої системи, яку, як вони вважають, вони викривають.

Утім, обмін цифровою інформацією не лише посилив неправду та захистив панівний клас. WikiLeaks і викриття масового стеження, яке зробив Едвард Сноуден, хоча й були суперечливими у своїй практиці, виявили масові порушення уряду.

Соціальні медіа також показали, що вони можуть стати визвольною силою, яка єднає й живить демократичні перевороти та ініціативи соціальної справедливості.

4. Чи дійсно ми живемо у матриці?

Пророчою виявилася не лише ідея постправди, а й наша дедалі більш взаємопов'язана присутність в інтернеті, відома як цифровий слід. Хоча у часи виходу фільму це здавалося чистою науковою фантастикою.

Наша готовність ділитися особистою інформацією та погоджуватися на моніторинг за допомогою технологій, від додатків для мобільних телефонів до інструментів машинного навчання, дозволили створити дуже детальну картину нашого особистого життя та звичок.

Скандал із даними Cambridge Analytica показав, як цю інформацію можна використовувати для таргетінгу та впливу на поведінку виборців.

Технології доповненої реальності й те, як в них перетинається наше реальне й віртуальне життя, нагадують сцени з фільму, коли повстанці виходили із симуляції й поверталися до неї.

Facebook нещодавно оголосив про створення віртуального метавсесвіту, який дозволить ще більше занурюватися в онлайн-простір.

Так само, як у фільмі борці за свободу на чолі з Морфеєм зламують матричну систему, встановлюючи програми та сценарії, сьогодні працює технологія глибоких фейків - комп'ютерних копій, які видають себе за когось іншого.

Філософія трансгуманізму, яка вважає можливим покращити фізичні та розумові здібності людини, вживлюючи в її тіло технології, відповідає тому, як герої фільму завантажували собі потрібні навички та вчилися маніпулювати законами фізики всередині симуляції.

В інтерв'ю Netflix минулого року Ліллі Вачовскі зазначила, що "Матриця" це великою мірою фільм про трансгендерів, адже він багато міркує про ідентичність і здатність тіла до змін.

"Так і було задумано, але світ тоді ще був неготовий до цього", - зазначила режисерка, яка разом зі своєю сестрою Ланою змінила стать після виходу оригінальної трилогії.

Але чи дає нам "Матриця" відповіді й на питання майбутнього?

Дехто вважає - цілком. 2016 року група фізиків припустила, що весь наш Всесвіт, можливо, є гігантською симуляцією, якою керує вища сила. Інженери з Кремнієвої долини й, зокрема, керівник Tesla Ілон Маск підтримали цю ідею.

Хоч як неправдоподібно ця ідея лунає, воно цілком відповідає спадщині "Матриці". Як попереджав Нео машини в 1999 році: "Я покажу вам світ без вас, світ без правил і контролю, без кордонів і меж… світ, де можливо все".