Назар Бобицький: Кращих умов для українського експорту до ЄС ще не було. Але потрібно працювати над логістикою

Незважаючи на війну, українська економіка продовжує генерувати десятки мільярдів експортної виручки. Підприємства релокуються, шукають нові способи збуту виготовленої продукції через ринки ЄС і демонструють позитивну (наскільки це можливо) динаміку в обсягах фінансових операцій та податкових надходжень.

Більше оптимізму з’явилося і в оцінках НБУ — ймовірно, вже з другого кварталу 2023 року українська економіка почне виходити зі штопора.

Про те, як змінився ринок за 9 місяців війни, які зрушення відбуваються у міжнародній торгівлі та які перспективи співпраці з ЄС, нам вдалося поспілкуватися з Назаром Бобицьким, керівником українського офісу Польського союзу роботодавців і підприємців (ZPP).

Як ви оцінюєте стан міжнародної торгівлі України після воєнного вторгнення? Що змінилося? Наскільки критично знизилися обсяги експорту та імпорту?

Міжнародна торгівля України пережила шок. Про це говорить статистика, оприлюднена нещодавно Мінекономіки за 10 місяців поточного року з урахуванням січня — єдиного мирного місяця. За звітний період торговельний оборот склав $80,3 млрд, з яких $36,9 млрд припало на експорт і $43,4 млрд — на імпорт. Якщо порівняти з попередніми 10 місяцями 2021 року, спостерігається різке скорочення експорту — на 32,3%, імпорту — на 23,9%.

Водночас ми самі бачимо з цифр: як країна в цілому, так і зовнішня торгівля змогла вистояти. Статистика показала зростання торговельного обороту з червня по вересень цього року, підтримане поступовим налагодженням логістики для значної кількості товарів через наземний кордон, а також відкриттям зернового коридору з чорноморських портів.

Наша економіка витримала шок війни. Це зробило її сильнішою, однак не без наслідків.

Якими саме є ці наслідки? Які галузі, на ваш погляд, постраждали найбільше?

Одним із ключових є руйнування усталених ланцюжків постачання і логістики. Намагання компаній на ходу перебудуватися й адаптуватися до альтернативних безпечніших реалій експорту дуже рельєфно підсвітили проблемні ділянки української транспортної інфраструктури. Як свідчить аналіз Центру економічного відновлення, якщо до початку війни логістичні витрати на тонну зерна до портів Одеси становили близько $30, то зараз вартість логістики до портів сусідніх країн сягає $170-180. Іншими словами, витрати на доставку в багатьох випадках становлять близько 2/3 від ціни зерна.

Це передусім питання до здатності «Укрзалізниці» оперативно та економічно ефективно формувати ціну на перевезення, мати необхідний технічний парк. Також це питання недостатньої технічної інфраструктури для прикордонного та митного контролю на кордоні з ЄС.

Більш глибинними стали зміни для переробної промисловості — виробництва сталі, машинобудування, виробництва електроенергії. Втеча кваліфікованих кадрів за кордон від війни, руйнування виробничих потужностей чи вимушена релокація, розрив усталеної логістики для збуту особливо боляче б’ють по виробництву товарів із високою доданою вартістю. Наразі ми тільки починаємо оцінювати ситуацію, однак масштаби можуть бути набагато більшими.

Наскільки перебудувалася структура ринків збуту? Хто є головними торговельними партнерами України сьогодні?

На початку війни вихід України в море був заблокований. «Зернова угода» частково відновила можливість морських перевезень для вагомої, однак обмеженої частини експорту (зернові). Для агроекспорту загалом, експорту сталі, машинобудування наші традиційні ринки в Китаї, Африці, на Близькому Сході залишаються недоступними.

Натомість ключовими для України стали ринки ЄС. Торговий представник Тарас Качка нещодавно відзначив, що з $3,8 млрд експорту $2,5 млрд припало на країни Євросоюзу, зокрема Польщу ($560 млн), Румунію ($412 млн), Німеччину ($233 млн), Угорщину ($187 млн) та Іспанію ($186 млн).

Однак я б додав, що цінність нашого партнерства з країнами ЄС також полягає в потенціалі транзиту українських товарів європейською територією до таких великих портів як Роттердам, Гамбург, Констанца, Гданськ і далі, на світові ринки. Цьому має сприяти і нещодавнє приєднання України до Європейської конвенції про процедуру спільного транзиту та ініціатива Європейської комісії про запуск «шляхів солідарності» (Solidarity lanes) з Україною для спрощення перевезення транзитних вантажів.

Розкажіть про лібералізацію торгівлі з Європою. Наскільки покращилися умови для торгівлі з ЄС? У чому головні виграші для України, та як це допомагає підтримати економіку держави на шляху до реновації?

В цілому умови торгівлі зараз винятково сприятливі для України. По-перше, ми маємо тимчасове скасування всіх тарифних квот, призупинення дії антидемпінгових і захисних мит на сталь та дострокове скасування митних тарифів, які ще могли залишатися чинними в межах ПВ ЗВТ. Україна — повноцінний учасник Європейської конвенції про процедуру спільного транзиту. Про запуск «шляхів солідарності» ми вже згадували. На перший погляд, кращих умов для українського експорту на ринку ЄС ще не було.

Але на практиці ситуація набагато складніша. Передусім проблеми з логістикою, які мають довгострокову структурну природу та, відповідно, вимагатимуть довгострокового стратегічного вирішення. Йдеться і про відмінності в стандартах колій залізниць, і про недостатню кількість спеціалізованих вагонів та іншого рухомого складу в операторів залізниць європейських країн, щоб опанувати величезні потенційні обсяги перевезень зернових чи продукції металургії з України.

Що стосується наших галузей з високою доданою вартістю, таких як машинобудування та особливо фармацевтика, головним бар’єром залишається відсутність гармонізації технічних стандартів — проблема, відома нам під терміном «промисловий безвіз». Це дуже ускладнює нашим виробникам можливості конкурувати не тільки на європейському, але й на світових ринках, де відповідність європейським технічним стандартам сприймається як «знак якості», залучати у виробничі потужності міжнародних інвесторів тощо.

На ваш погляд, що допоможе змінити цю ситуацію?

Слід надолужити зусилля у діалозі з Європейською комісією з прискорення підготовки до укладення домовленостей про «промисловий безвіз» (підписання Угоди АСАА). Зараз таким вікном можливостей є статус країни-кандидата, однак майже все залежить від інституційної здатності наших міністерств здійснювати відповідну роботу.

Повернімося до «шляхів солідарності». Наскільки потужний цей логістичний канал, особливо для експорту аграрної продукції та товарів харчової промисловості?

Його потенціал складно переоцінити. Він має підтримку Європейської комісії як ключової інституції ЄС, що володіє правом законодавчої ініціативи, а отже може виявляти і сприяти усуненню регуляторних бар’єрів для спрощення логістики постачання експорту з України до ЄС. Європейська комісія також розпоряджається значними фондами, призначеними на потреби технічної допомоги країнам-кандидатам на членство до ЄС, серед яких також є і Україна.

Однак ця ініціатива запрацює по-справжньому, якщо буде підтримана європейськими фондами, а також бажанням з боку сусідніх з Україною Польщі, Румунії, інших європейських держав, їхніх національних операторів залізниць. Потрібно активно інвестувати в рухомий склад залізниць для збільшення пропускної здатності для транзиту українського експорту, в об’єкти перевалки балкових категорій експорту, в розширення прикордонних пунктів пропуску, спрощення митного (зокрема санітарного і фітосанітарного) контролю.

Раніше ви зазначали, що з початку війни ключовим економічним та гуманітарним партнером України в ЄС стала Польща. А спільний польсько-український кордон перетворився у своєрідний «міст надії» для українського експорту. Розкажіть, як розвивається експорт у цьому напрямку, та які ви бачите перспективи?

Співпраця розвивається в правильному ключі. Чудовою основою для цього стало укладення в червні Меморандуму про взаєморозуміння між Міністерством економіки України та Міністерством економічного розвитку і технологій Польщі щодо розробки інструментів сприяння торгівлі. Цей меморандум є важливою «дорожньою картою» наступних спільних кроків щодо спрощення і підтримки торгівлі шляхом більш ефективного страхування експорту, страхування транспорту і вантажів.

Ще один дуже важливий крок — налагодження взаємодії між Держпродспоживслужбою України та їхніми польськими колегами щодо запровадження додаткових ветеринарних і фітосанітарних інспекційних постів на прикордонних пунктах пропуску для прискорення оформлення українського агроекспорту. Іншими словами, на міжурядовому і міжвідомчому рівнях між обидвома країнами є взаєморозуміння і добра воля до співпраці.

Водночас потрібно рухатися далі в напрямі посилення пропускної здатності для експорту, а головне — транзиту української продукції через польські порти та наземні термінали далі, на традиційні для України ринки збуту в світі.

Більш складним викликом є експорт товарів із доданою вартістю. Тут значний потенціал криється в формуванні спільних інвестиційних проєктів з переробки. Польський бізнес накопичив значний досвід, має сучасні технології та партнерів і ринки збуту в третіх країнах. Саме до такого формату співпраці польські підприємці закликають своїх українських колег. І в цьому Польський союз роботодавців та підприємців (ZPP), як одна з найбільших польських бізнес-асоціацій, готовий допомагати.

Один із лідерів аграрного ринку України — компанія «Сингента» — нещодавно анонсувала створення логістичного хабу для експорту надлишків українського зерна до країн ЄС через Польщу. Компанія інвестувала $1,2 млн у закупівлю рухомого складу та планує вкласти ще більше. Вагони уже курсують між Україною і Польщею, вивезено перші 50 тис. т зерна — кукурудзи, насіння соняшнику та ріпаку. Як ви оцінюєте подібну ініціативу та її перспективи для розбудови держави?

Власне, компанія «Сингента» подає чудовий приклад, як бізнес в Україні здатний мислити стратегічно, і намагається вже сьогодні шукати відповіді на виклики перед українською економікою та українським експортом.

Прикметно, що такі інвестиції робить компанія, яка є глобальним лідером з вирощування сортового насіння агрокультур та створення інноваційних засобів захисту рослин. Це найкраще свідчення оптимізму і віри міжнародного бізнесу в потенціал економіки України, її перспективи швидкого економічного відновлення після війни.

З червня цього року ви очолюєте український офіс Польського союзу роботодавців і підприємців (ZPP). На що спрямована ця ініціатива? Поділіться ключовими досягненнями українського офісу ZPP за останній період.

ZPP, одна з найбільших польських бізнес-асоціацій, став першим об’єднанням польського бізнесу, яке в липні цього року створило Центр підтримки бізнесу з Україною, а також відкрило представництво в Україні, яке я маю честь очолювати.

Ми ставимо за мету стати провідником польського бізнесу в Україні, сприяти налагодженню тісних контактів між польськими та українськими компаніями та сприяти відбудові України.

На сьогодні стратегія діяльності ZPP в Україні переслідує три пріоритетних напрями. По-перше, це сприяння В2В контактам між українським і польським бізнесом. Зокрема, йдеться про реалізацію експортного потенціалу українських виробників, їхньої високої конкурентоздатності з якості, відповідності низці міжнародних стандартів, ціни — як потенційних постачальників для польських компаній.

Друге — це сприяння експансії українських компаній на ринок ЄС через Польщу. Нам приємно відзначити, що ZPP вже зміг надати таку підтримку компанії «Нова Пошта» із започаткуванням її діяльності в Польщі. На черзі — ще декілька великих українських компаній. Ми пропонуємо політичну і регуляторну підтримку, сприяння з пошуком активів для складування, перевалки товарів, офісної роботи, а також допомогу з пошуком місцевих бізнес-партнерів.

І третє — це підготовка до участі польського капіталу і бізнесу до економічної відбудови України. ZPP налагоджує співпрацю з провідною фінансовою групою Польщі — Польським фондом розвитку (Polski Fundusz Rozwoju, PFR), який віддавна відіграє важливу роль інституційного інвестора в модернізацію національної інфраструктури і в цьому процесі є ключовим партнером європейських фінансових інституцій. PFR сподівається, що цей досвід, а також партнерство з європейськими фінансовими інституціями можуть виявитися корисними в Україні. Зараз фонд зацікавлений в пошуку якісних проєктних інвестиційних пропозицій, які могли б стати вагомим внеском у відбудову української економіки і водночас сприяти більш тісним польсько-українським діловим зв’язкам та економічній інтеграції України до ЄС.

У цьому напрямі ZPP докладає значних зусиль, щоб доносити до українського бізнесу та суспільства інформацію про інтерес польського капіталу і підприємців до інвестицій у відбудову України. Зокрема, 28 листопада в Києві спільно з UkraineInvest ми проводимо конференцію «Польські фінансові інструменти для економічної відбудови України», під час якої розповімо про це докладніше.

Поділіться особистими очікуваннями: якою ви бачите міжнародну торгівлю України у найближчий рік? Що зміниться? Якою буде роль держави, бізнесу та, зокрема, високотехнологічних компаній, що спрямовують інвестиції у підтримку економіки попри поточну нестабільну ситуацію?

Насамперед нам потрібно дочекатися перемоги. Більше того, наближати її всіма силами і засобами — кожен на своєму місці. Лише перемога, лише справедливий мир на основі відновлення територіальної цілісності держави може бути запорукою швидкого і сталого економічного відновлення України. Це має стати нашою точкою відліку далі, до майбутнього.

Далі — європейська інтеграція, статус кандидата у члени ЄС і близька перспектива початку передвступних переговорів має стати нашим основним дороговказом реформ. На мій погляд, успіх у досягненні критеріїв членства в ЄС стане найкращою запорукою поліпшення ділового, інвестиційного клімату в Україні, посилення позицій наших виробників, експортерів, зрештою — закладення підвалин для добробуту і процвітання нашого мужнього народу.