Чи застарів Договір до Енергетичної хартії між Заходом зі Сходом?

Дедалі більше європейських країн ставлять під сумнів маловідому міжнародну угоду, ухвалену в епоху після закінчення холодної війни. Франція, Іспанія, Польща та Нідерланди оголосили про плани виходу з Договору до Енергетичної хартії (ДЕХ), стверджуючи, що він суперечить їхнім кліматичним цілям. Повідомляється, що Бельгія та Німеччина розглядають аналогічний крок.

"Ми вирішили вийти з Договору до Енергетичної хартії, тому що це відповідає позиції, яку ми зайняли, зокрема, щодо Паризької угоди і того, що вона передбачає", - заявив минулого тижня президент Франції Еммануель Макрон.

Спірний договір
Підписаний у Лісабоні в грудні 1994 року, ДЕХ був розроблений для сприяння транскордонному співробітництву в енергетичному секторі поверх залізної завіси.
Договір пропонував додаткові гарантії західним інвесторам, які хотіли вести бізнес на території колишнього СРСР. Колишні радянські республіки на той час переходили до моделі ринкового капіталізму і мали у своєму розпорядженні велику кількість викопних ресурсів, які очікували на експлуатацію. ДЕХ захищав інвесторів від дискримінації, експропріації, націоналізації, порушення контракту та інших непередбачених обставин, які могли вплинути на їхній очікуваний прибуток.

Договір з часом розширився. На сьогоднішній день під ним стоїть 53 підписи, включно з Європейським союзом. Цією угодою не пов'язані великі експортери енергоносіїв, такі як США, Саудівська Аравія і Росія.

Положення Договору охоплюють основні аспекти торгівлі енергетичними товарами (як сировиною, так і продуктами переробки), інвестиції, транзит і ефективність.

Примітно, що ДЕХ встановлює приватну арбітражну систему, за допомогою якої інвестори та компанії можуть пред'являти позови країнам і вимагати компенсації за зміни політики, що загрожують їхнім підприємствам і доходам. Будучи частиною міжнародної угоди, постанови цього арбітражу мають обов'язкову юридичну силу. Саме ця арбітражна система лежить в основі зростаючих протиріч.

Багатомільйонні позови

Використовуючи цей інструмент врегулювання суперечок, корпорації, що керують нафтовими родовищами, газопроводами та вугільними електростанціями, можуть порушувати судові справи проти держав, які ухвалюють закони про боротьбу зі зміною клімату та обмеження викидів CO2. За даними журналу Investigate Europe, вартість захищеної Договором інфраструктури викопного палива в ЄС, Великій Британії та Швейцарії оцінюють у 344,6 млрд євро.
2021 року німецькі енергетичні компанії подали Нідерландам два різні позови з вимогами компенсації за поетапну відмову від вугільної енергетики в цій країні.
Такі випадки викликали критику на адресу ДЕХ з боку як урядів, так і активістів із боротьби зі зміною клімату, які побоюються, що намір звести викиди до нуля може стати предметом багатомільйонних судових позовів.
Це ризикує "створити катастрофічний охолоджувальний ефект для урядів, які хочуть вжити необхідних заходів для стримування глобального потепління, але побоюються репресій з боку індустрії", - заявила екологічна організація ClientEarth.
Європейський суд постановив, що закритий приватний арбітраж за Договором порушує законодавство ЄС, і що його не можна використовувати для вирішення спорів між країнами-членами.
За оцінками Investigate Europe, 74% справ про ДЕХ пов'язані зі скаргами інвесторів з Євросоюзу на країни-члени ЄС.
"Вийти з Договору було б дуже сильним жестом", - заявив цього тижня міністр енергетики Нідерландів Роб Єттен.
У спробі зупинити масовий вихід із ДЕХ Єврокомісія погодила низку поправок до тексту, включно з негайним припиненням судових позовів усередині ЄС. Зміни мають бути одноголосно схвалені всіма 53 сторонами, які підписали угоду, на зустрічі в листопаді.
Ситуацію ускладнює застереження про закінчення терміну дії ДЕХ. Навіть коли країна виходить з Договору, вона залишається вразливою для судових розглядів протягом 20 років. У 2016 році Італія стала першою країною ЄС, яка вийшла з Договору, але вісім років по тому їй все ж таки було велено виплатити 190 млн євро плюс відсотки як компенсацію британській нафтогазовій компанії Rockhopper Exploration.
Судовий позов стосувався рішення Італії заблокувати буріння нафтових свердловин у межах 12 миль від узбережжя Адріатичного моря. Ця заборона зірвала плани Rockhopper інвестувати 33 млн євро в проєкт розробки родовища. Величезна різниця між вартістю проєкту і компенсацією має відображати упущену вигоду компанії.
Єврокомісія наполягає на тому, щоб обмежити пункт про закінчення терміну дії 10 роками для наявних контрактів і дев'ятьма місяцями для нових інвестицій. Але ця поправка застосовуватиметься тільки до тих країн, хто залишається в ДЕХ.