Європа кинула Україну сам на сам з Путіним - західні ЗМІ

Україна опинилася у вкрай скрутній ситуації - не лише через військову загрозу з боку Росії, але й через невизначеність щодо можливої допомоги від Заходу, пишуть європейські та американські газети.

На думку одразу кількох аналітиків, невиправдано слабкою є позиція Німеччини, Франції та Євросоюзу в цілому, які не поспішають обіцяти серйозну підтримку Києву, тим самим залишаючи Україну сам на сам з Володимиром Путіним.

Тим часом над новими варіантами допомоги розмірковують у США, де, за даними ЗМІ, песимістично оцінюють стан речей після не надто результативних переговорів з Москвою.

Втім, конкретні плани Кремля щодо України досі залишаються загадкою, наголошують в американській пресі.

Ситуація виглядає "не дуже добре" для України

"Захід слабкий та розділений. Росія агресивна та рішуча. Все це не дуже добре виглядає для вільної та незалежної України", - пише британська Independent у редакційній статті.

Одна з причин такої не надто оптимістичної ситуації - невизначеність щодо того, наскільки рішучою буде відповідь Заходу на можливе вторгнення, наголошує газета.

Зокрема, наразі незрозуміло, як подіє на Росію загроза санкцій - історія доводить, що такі обмеження можна обійти, або ж дочекатися, поки їх знімуть. І Москва може відповісти припиненням постачання газу в Європу, попереджають автори.

"Сподіватися на допомогу від Європи Україні також не варто. Наприклад, Німеччина відкрито заявила, що не воюватиме за Україну, хоча Велика Британія та деякі інші країни готові відправити військових радників та зброю як стримувальну силу", - зазначає Independent.

На думку газети, тепер у Росії може виникнути справедливе питання - якщо Захід не збирається воювати за Україну, то чи воюватиме він за країни Балтії, Польщу або Фінляндію?

"Хто буде наступним після України?" - запитує Independent.

Євросоюз ганебним чином кинув Україну напризволяще, попереджає аналітик Марк Алмонд у британській Daily Telegraph.

Зокрема, його непокоїть "пасивність" Німеччини, новий уряд якої не поспішає відмовлятися від "затишних стосунків" з Кремлем, які, за словами автора, були властиві колишній канцлерці Ангелі Меркель.

Наприклад, заяви міністра закордонних справ Анналени Бербок під час візитів до Києва та Москви "деморалізували українців і тільки заохотили росіян", вважає він.

"Вони бачать, що слова - це все, що в неї є. Навіть натяки на санкції свідчать радше про те, як мало Німеччина робитиме, ніж про те, як рішуче діятиме", - пише Алмонд.

Політику Франції автор теж критикує. Еммануель Макрон, який раніше багато говорив про об'єднану Європу, напередодні виборів обрав "шлях стратегічного мовчання".

Відсутність Брюсселя за столом переговорів також свідчить, що Євросоюз не є ключовим геополітичним гравцем.

"Володимир Путін є скоріше опортуністом, ніж великим стратегом, але обезголовлена Європа схиляє шальки терезів на користь його плану хапати що можна, поки це можливо", - резюмує Алмонд.

Про слабку реакцію Заходу на російську загрозу пише і французький філософ Бернар Анрі Леві у Wall Street Journal.

За його словами, рівень агресії в риториці російських посадовців є безпрецедентним, але країни Заходу більше непокояться через пандемію, ніж через "імперські амбіції" Москви.

Зокрема, Леві критикує європейських чиновників, які досі вважають Росію "мирним сусідом", а Путіна - "лідером, який просто намагається захистити своє право на особистий простір".

Також він не погоджується з "дурнями", які готові прийняти деякі територіальні амбіції Росії, сподіваючись, що це зупинить Кремль і знеохотить його просуватися далі.

"Все це дуже нагадує політику умиротворення, яка призвела до Мюнхенського пакту 1938 року", - пише Леві, пригадуючи про угоду, згідно з якою Судетська область Чехословаччини відійшла гітлерівській Німеччині.

"Пан Путін оголосив війну Європі та Заходу. Це холодна війна, відкладена війна, із залізною завісою, яка (поки що) лягла вздовж українського фронту. Але це все одно війна. Її підбурювач несе величезну відповідальність в очах історії за порушення табу на війну, яке досі зберігало безпеку в Європі, що була двічі зруйнована світовими війнами", - попереджає філософ.

Що робитиме Вашингтон і чого хоче Путін?

Натомість США розмірковують над новими варіантами допомоги Україні, зокрема над додатковим постачанням зброї, пише CNN.

"Ці дискусії, про які заявили одразу декілька обізнаних джерел, свідчать про відчуття песимізму в адміністрації Джо Байдена після дипломатичних переговорів з Росією, які відбулися минулого тижня, але не принесли жодного прориву", - зазначається у статті.

За словами CNN, американські посадовці досі не знають, чи прийняв Путін рішення про вторгнення, і якщо так, то як воно виглядатиме.

"Деякі посадовці, що бачили розвідувальні дані, кажуть про докази, що Росія планує захопити українську столицю Київ і повалити владу. Введення військ Східного військового округу в Білорусь у понеділок здалося багатьом американським посадовцям та російським військовим аналітикам особливо загрозливим, так само як кібератаки, що вдарили по Україні минулого тижня", - пишуть автори.

Але згідно з іншою версією, Росія може розпочати більш обмежену операцію на сході України, щоб створити "коридор" до Криму, додає CNN.

Над планами Путіна розмірковують й інші американські видання.

"Виходь за мене заміж або я тебе вб'ю" - так описує ймовірну стратегію Росії щодо України Томас Фрідман у колонці для New York Times.

Але звідки взялася така ідея? На думку автора, відповідь треба шукати не в Києві. Будь-яка агресія Кремля щодо України - це передусім шанс для Путіна постати перед росіянами в образі захисника оточеної ворогами батьківщини і, як результат, довше залишатися при владі, йдеться у статті.

За його словами, Путін поводиться як герой відомої байки: "Російський селянин побачив, що більш заможний сусід купив корову, і попросив допомоги у Бога. Коли Бог запитав, чим може допомогти, селянин попросив вбити корову сусіда".

Як пояснює автор, успішна Україна, яка зі рівнем життя переважатиме Росію, це "останнє, що хоче бачити" російський президент.

"Путін скоріше волів би, щоб наша корова померла - це легше, ніж ростити власну здорову корову", - резюмує Фрідман.