У чому проблема з постачанням західних винищувачів Україні

Україна не приховує бажання переозброїти свою армію за західним зразком. Це включає відхід від літаків радянських часів, таких як МіГ-29, Су-27 і Су-25.

У той час як українські пілоти досягли помітних успіхів у боротьбі з російськими противниками, західні літаки відкрили б для них ширші можливості.

Українські МіГ-29 (Fulcrum) застарівають, запчастин для них дедалі менше, а їхній розвиток не йде в ногу з, наприклад, F-16 (Viper).

На Fulcrum не вистачає ракет з активним радіолокаційним самонаведенням - яких є вдосталь у російських Су-35 для боїв "за межами видимого діапазону".

Для порівняння, F-16 озброєні ракетами AIM-120 і мають потужніший радар. Вони також чудово придатні до атаки повітря-земля.

Тож у чому проблема? Якщо коротко - у часі.

Щоб перевчити американського пілота, наприклад, із західного F-15 на новітній F-35, потрібно від чотирьох до шести місяців. Різна кабіна, інша авіоніка, різні системи.

Поки триває війна, будь-яке навчання українських льотчиків має проходити за межами країни. Це вилучає висококваліфікованих кадрів із бойових дій.

Також є питання постачання. Країна НАТО може відправити літаки, але тоді ці літаки потрібно буде чимось замінити, оскільки вони виконують основну оборонну роль.

Безсумнівно, Україна зможе перейти до західного озброєння - як на землі, так і в повітрі. Але для цього знадобиться час, планування та ресурси.