Бургундія, Тоскана та Порту. Де шукати атмосферу винного туризму в Європі: найкращі локації та маршрути

Чим відоме свято "Божоле нуво" і як здійснити подорож винними дорогами Франції, Іспанії, Італії та Португалії

Щороку в третій четвер листопада рівно опівночі на французьку землю приходить "Божоле нуво" (Beaujolais Nouveau) — свято молодого вина, яке за останні роки поширилося по Старому і Новому світу.

Цього року свято випадає на 18 листопада - ще можна встигнути вирушити до Франції. Також можна вибрати один з винних маршрутів Європи, щоб зануритися в тему винного туризму, який з кожним роком набирає популярність і в нашій країні.

Розповідаємо про найцікавіші винні регіони та маршрути Європи з древніми традиціями створення цього напою.

"Божоле нуво". Як з'явилося свято молодого вина у Франції

Свято "Божоле нуво" з'явився в середині 20 століття у Франції в невеликому однойменному регіоні на північ від Ліона. І з'явилося воно не просто так: вино з винограду сорту "гаме", який традиційно вирощують в регіоні Божоле, не входить до списку великих вин і помітно поступається за якістю продукції виноробів Бургундії (Бургонь) і Бордо.

Справа в тому, що Божоле не пристосоване для довгого зберігання, зате дозріває швидше, ніж бордо або бургундські вина. А ще це вино має багатий смаковий і ароматичний букет, і відмінно веселить – як будь-яке молоде вино.

Поміркувавши, винороби Божоле вирішили перетворити недоліки свого продукту на благо і проголосили третій четвер листопада святом вина нового врожаю. Ризикнувши одного разу, вони з не найпопулярнішого вина створили модну традицію - Божоле буквально розлітається по ресторанах всього світу, щоб взяти участь у світовому святі молодого вина і "дня винороба".

Фото: Бургундія - Дорога великих вин (Ірина Савіна/для РБК-Україна)

Поїхати до Франції на "Божоле нуво" - ідеальний варіант відсвяткувати цей день. Ще цікавіше побачити старт "нового винного року" в містечку Божо: винороби запалюють факел з виноградної лози, з урочистою ходою виходять на міську площу, на якій заздалегідь встановлені бочки з молодим вином.

А опівночі з бочок починає литися рікою вино. І це не образне поняття – свято розпивання "Божоле нуво" триває до ранку. Цього ж дня знамените молоде вино відправляється в подорож по всьому світу.

Бургундія. Дорога великих вин

Якщо вам захочеться продовжити знайомство з винними традиціями Бургундії, вирушайте на північ, в подорож по La Route des Grands Crus – винній дорозі, яка простягнулася з Діжона в село Сантані. Це один з найпопулярніших у Франції винних маршрутів, в який входять 37 комун з іменитими виноробнями. Недарма її назвали "Дорогою великих вин" і " Єлисейськими полями Бургундії".

Тут можна продегустувати найвеличніші вина на тлі надзвичайно гарної природи. Пагорби, засаджені виноградниками, простягаються вздовж річки Сона. Ще в XII столітті тутешні ченці-цистерціанці посадили першу виноградну лозу поруч зі своєю обителлю, а до початку XIV століття загальна площа виноградників вже досягла нинішніх обсягів – понад 22 тис.гектарів.

У 1937 році Рада департаменту Кот-д'ор створила цей маршрут для прогулянок і дегустації вина. Бургундській дорозі "Гран Крю" вже більше 80 років, її занесли до списку спадщини ЮНЕСКО.

Фото: Виноградники Бургундії (Ірина Савіна/для РБК-Україна)

"Винною дорогою" можна подорожувати на автомобілі – ми проїхали весь маршрут за два дні. Це всього близько 50 км, протягом яких ми робили зупинки на виноробнях, влаштовували пікніки у виноградних полях, фотосесії і просто милувалися околицями.

Можна приїхати і оселитися в одному з сіл, щоб щодня ходити пішки вздовж виноградників або крутити педалі велосипеда – кому що до душі. У кожному селі знаходиться по кілька винних господарств, і часто при них є невеликі готелі.

Тільки уявіть, як вранці в розкриті вікна будуть доноситися аромати свіжої мезги (вичавки перебродилого винограду). А ввечері забронювати столик в ресторані, щоб, насолоджуючись смаком равликів і півня у вині, порівнювати смаки вінтажів з різних схилів Бургундії.

Фото: Тільки уявіть, як вранці в розкриті вікна будуть доноситися аромати свіжої мезги - вичавки перебродилого винограду (Ірина Савіна/для РБК-Україна)

Ла Ріоха. Винні бійні та фонтан вина

Культура виноробства і споживання вина в Іспанії зародилася сотні років тому. І попри те, що молодь частіше замовляє в барах пиво, вино залишається важливим пунктом культурного коду сучасних іспанців. Червона Ріоха знаменита на весь світ - смак місцевого вина відомий далеко за межами Іспанії.

Напевно багато хто бачив фотографії з фестивалю "винна битва", який щорічно в кінці червня проходить в маленькому містечку Аро. Щороку "війська" селища Міранда де Ебро з провінції Бургос б'ються з "військами" селища Аро з провінції Ріоха. Вони поливають один одного з пляшок і водяних пістолетів вином, а заводила на цьому святі величезний брандспойт, який поливає всіх вином з величезної бочки.

Фото: Осінь - ідеальний час, щоб вирушити до Європи для дегустації вин (Ірина Савіна/для РБК-Україна)

Але восени битви стихають, проходить збір врожаю і настає час, коли в спокійній тиші підвалів можна пробувати вино. Ідеальний час, щоб відправитися по винному маршруту Ла Ріохи. Всього на її території розкидано 15 пішохідних маршрутів, з яких відкривається захоплюючий вид, на виноградники в передгір'ях Горбеа. Але найпопулярніший - це винний шлях з Логроньо, столиці Ла Ріохи, вздовж річки Ебро.

Села і міста вздовж маршруту пропонують всілякі сорти вин: від дрібних виробників до великих старовинних виноробень, яким налічується більше 100 років. Деякі спеціалізуються на певних сортах вина.

Наприклад, Сан-Асенсіо - колиска кларета. При цьому скрізь можна спробувати вино з сорту Темпранільо:

• молоде - "кріанца": його витримують мінімум рік в бочках і кілька місяців в пляшках;
• "гранд резерву" - добірні вина виняткових врожаїв, витриманих не менше двох років в дубових бочках і три роки в пляшках.

Фото: Ріоха (або Ла-Ріоха) - провінція й автономна область на півночі Іспанії, що межує з Країною Басків (Ірина Савіна/для РБК-Україна)

Сицилія, Італія: більше 5 сотень сорто вина

В Італії налічується понад 500 сортів вина. Також тут є величезна кількість винних маршрутів. Наприклад, South Tyrolean Wine Road — відома 70-кілометрова дорога, що йде вздовж долини річки Адідже в Північній Італії через 15 комун.

Знакові винні регіони - П'ємонт і Тоскана: приголомшливі види на пагорби з виноградниками і кипарисами кого завгодно зведуть з розуму.

Дорога в Тоскані Nobile di Montepulciano починається в місті Монтепульчано і 165 км тягнеться через долину з мальовничими виноградниками. Але якщо ви зважитеся спробувати щось дійсно особливе, вирушайте у винний тур по Сицилії.

Згідно з даними Італійської Ради з туризму, Сицилія — третій за значенням виноробний і гастрономічний напрямок Італії після Тоскани і П'ємонту. Енотуризм на Сицилії зосереджений біля однієї знакової точки — навколо вулкана Етна. Цей нескінченно тліючий вулкан підноситься на 3357 метрів над рівнем моря.

Фото: Вина Сицилії в регіоні Етна (Ірина Савіна/для РБК-Україна)

Шлейфи пари та диму регулярно піднімаються з його кратерів і нагадують всім про його руйнівну силу – красуня Етна своїми розплавленими потоками здатна стерти з лиця землі десятки міст.

У той же час сотні років сицилійці вирощують виноград на родючих вулканічних грунтах, причому смак вина з одного і того самого сорту змінюється від висот, на яких росте виноград. На нижніх схилах Етни народжуються насичені вина з яскравими смаками, але чим вище, тим вино стає більш мінеральним з тонкими смаковими нотами.

Фото: Протягом сотень років сицилійці вирощують виноград на родючих вулканічних грунтах (Ірина Савіна/для РБК-Україна)

Вино з автохтонних сортів Нерелло Маскалезе і Нерелло Капуччо змагається з класикою Піно Нуар. Відмітна фішка винних маршрутів навколо Етни – їх можна досліджувати не тільки на автомобілі, але і на поїзді.

Фото: Вулкан Етна (Ірина Савіна/для РБК-Україна)

Навколо вулкана була побудована залізниця circumetnea протяжністю 111 км, якою їздять електрички. Є навіть "винні поїзди", що курсують за маршрутом, в який включили одні з кращих виноробів регіону. В ціну квитка включений проїзд на поїзді і дегустаційні сети, які можна спробувати, сидячи на вулкані з видом на схили і бірюзове море.

Портвейн з долини річки Дору

Батьківщина портвейну – колоритне португальське місто Порту, яке розкинулося по обидва боки річки Дору. Уздовж її звивистих і високих берегів розсипалися різнокольорові будиночки Рібейри – старого міста з пошарпаними черепичними дахами і маленькими балконами.

З моста Понті-ді-Дон-Луїш I відкривається чарівний вид на річку і човники рабера, на яких раніше перевозили бочки з портвейном. На протилежному боці в районі Віла-Нова-ді-Гая розкинулися нескінченні склади і льохи, в яких зберігаються незліченні скарби і кров Португалії. Це портвейн Taylor's, Graham's, Ferreira, Sandeman, Kopka – і це тільки найвідоміші назви торгових марок.

Фото: Порту – човен для перевезення портвейну рабера (Ірина Савіна/для РБК-Україна)

Портвейном може називатися тільки те вино, що зроблене з винограду долини Дору і витримане в бочках в Вілла-Нова-де-Гайя. Його історія сягає у XI століття, коли Генріх II Бургундський, одружившись на доньці останнього короля Кастилії і Леон, отримав в придане території вздовж річки Доро.

Тут він розвинув виноробство, португальські вина стали продаватися в Англію, яка в ті часи страждала від ембарго вин з Бордо. Вина з Дору погано переносили тривале морське транспортування, і комусь спало на думку додавати в бочки з вином невелику кількість бренді. Завдяки цій ідеї народився абсолютно новий напій – портвейн.

Якщо спробувати портвейн 10-річної витримки і старше, солодкість в ньому пропадає, а смак вина тяжіє до міцного бренді. Саме цей запах витає вздовж складів Віла-Нова-ді-Гая, куди не глянь – скрізь дегустаційні зали ваблять прохолодою льохів.

Звідки ж привозять в ці підвали портвейн? Це вино роблять неподалік – у долині річки Дору. Вище за течією на пагорбах і терасах розкинулися нескінченні виноградники. Річка Дору протікає по глибоких долинах від кордону з Іспанією до Порто, уздовж схилів зі сланцевих гір. Ці бідні суворі ґрунти були окультурені місцевими жителями, які з року в рік тут садили виноградники.

Фото: Порту - склади Віла-Нова-ді-Гайя (Ірина Савіна/для РБК-Україна)

Зелені влітку й вогненно-червоні восени виноградники створили унікальний ландшафт, внесений до Списку ЮНЕСКО. Район славиться своїми прекрасними пейзажами, знаменитими портвейнами, які виробляються тут вже не одне століття. А ще тут роблять сухі столові вина Дору, які в останні десятиліття стали популярні й отримали визнання за кордоном завдяки якості як червоних, так і білих і навіть рожевих вин.

Цікава особливість винного маршруту вздовж долини річки Дору: по ньому можна подорожувати на автомобілі, на поїзді і на круїзному кораблику, оскільки річка судноплавна від Порту до Барка-де-Альва, на кордоні з Іспанією.

Ідеально почати біля пірсу Віла-Нова-ді-Гайя і слідувати по річці до Регуа – тут знаходиться залізнична станція, від якої курсує старовинний паровоз. На ньому можна вирушити в історично-гастрономічну подорож по звивистій залізниці, що біжить по хвилях виноградних лоз.

І обов'язково заплануйте одну-дві ночівлі на винних маєтках, які століттями виробляють вино і портвейн Дору. Зрештою, що може бути краще, ніж спробувати келих портвейну, насолоджуючись прекрасним вином червоніючих лоз долини Дору? Особливо якщо це робити на землі, яка виробляє це найбільше вино.