Герой Польщі чи агент спецслужб? Що відомо про звинувачення проти Леха Валенси

Колишнього президента Польщі Леха Валенсу звинуватили у наданні неправдивих свідчень щодо його співпраці з комуністичними спецслужбами у 1970-х роках.

Лідера антикомуністичного руху "Солідарність" та лауреата Нобелівської премії миру підозрювали у зв'язках з комуністичним режимом вже давно. Обвинувачення на адресу 78-річного нині Валенси залунали голосніше п'ять років тому, після того, як громадськості представили агентурні документи, які він нібито особисто підписував.

Надання неправдивих свідчень у польському законодавстві є кримінальним злочином, покарання за яке може становити від пів року до восьми років позбавлення волі.

Сам Валенса неодноразово відкидав обвинувачення у співпраці з комуністичним режимом, а в інтерв'ю ВВС минулого тижня прокоментував критику на свою адресу словами "Переможців не судять".

ВВС розбиралася, в чому саме звинувачують Леха Валенсу, як він сам описує свої відносини з комуністичними спецслужбами та чим саме він пояснює проблеми, що виникли в нього.

"Папка Кіщака"

Вранці 16 лютого 2016 року до офісу Інституту національної пам'яті (ІНП) - польської історико-архівної установи, що займається, з-поміж іншого, люстрацією, - прийшла незвичайна гостя.

81-річна Марія Кіщак була вдовою померлого за три місяці до цього Чеслава Кіщака - міністра внутрішніх справ та однієї з ключових постатей в останньому уряді комуністичної Польщі.

Як пізніше розповіла прессекретарка ІНП Агнешка Сопінська-Яремчак, Марія Кіщак заявила, що перед смертю її чоловік заповів їй у разі фінансових проблем піти до Інституту національної пам'яті з вказаними ним паперами.

Вдова міністра принесла з собою лише один із залишених Кіщаком документів, але запевнила співрозмовника, що таких паперів у неї вдома є ще чимало.

Представниця ІНП заявила журналістам, що на тій самій зустрічі Марія Кіщак назвала суму, яку хотіла б отримати за всю добірку документів - 90 тисяч злотих (близько 22,5 тисяч доларів).

Сама Кіщак пізніше розповіла журналістам власну версію подій: нібито вона добровільно принесла до інституту один зі знайдених після смерті чоловіка документів. Там папером зацікавилися та запитали про можливість купівлі архіву покійного міністра, на що вона відповіла буквально: "Чому ні?"

Утім, хто саме хотів чи не хотів купити чи продати папери Кіщака, не так вже й важливо. Адже зміст рукописного документа, принесеного його вдовою до інституту, міг змусити здригнутися будь-якого історика, що цікавиться новітньою історією Польщі.

У шапці цього документа, датованого листопадом 1974 року і складеного у портовому місті Гданськ, вказано: "Інформація щодо розробки зі слів таємного співробітника "Болека".

Ще з 1990-х років у польських політичних кулуарах та й у кухонних розмовах подейкували, що псевдонімом "Болек" у своїх відносинах з комуністичними спецслужбами користувався колишній президент Польщі Лех Валенса, у 1970-ті - один з найвідоміших опозиційних активістів у Гданську.

Сам Валенса ці чутки послідовно відкидав, зокрема захищаючи своє добре ім'я в судах, а його опоненти документальних доказів цих обвинувачень не мали. До 16 лютого 2016 року.

Вже пообіді того ж дня у будинку Марії Кіщак провели обшук, про результати якого Інститут національної пам'яті одразу проінформував громадськість.

У так званій "папці Кіщака" знайшли величезну кількість документів - йшлося про понад 300 сторінок, які нібито свідчили про те, що на початку 1970-х років працівник гданської корабельні Лех Валенса підписав зобов'язання співпрацювати з комуністичною службою безпеки, неодноразово зустрічався з її агентами, передавав їм інформацію та отримував від них кошти.

Представники польської влади, які й раніше недолюблювали Валенсу, відразу накинулися на нього з жорсткою критикою.

Тодішній міністр закордонних справ Вітольд Ващиковський, наприклад, заявив, що знайдені документи можуть бути доказом того, що Лех Валенса був "керованою маріонеткою" і що вся його подальша діяльність, зокрема на посаді першого президента вільної Польщі, відбувалася під контролем спецслужб.

У грудні 1970 року на гданській корабельні - величезному промисловому підприємстві, на якому працював 27-річний електрик Лех Валенса - почався страйк проти підвищення цін на харчі.

З перших днів акції Валенса був її активним учасником: він увійшов до складу страйккому, брав участь у переговорах протестувальників з керівництвом корабельні та міліції.

Гданський страйк врешті втопила в крові комуністична влада. На вулиці міста вивели танки. У сутичках із силовиками загинули понад два десятки учасників акцій.

Тоді ж Валенсу вперше у його житті затримали, він провів у відділі міліції чотири дні. Якщо вірити матеріалам з "папки Кіщака", зобов'язання про співпрацю з комуністичною службою безпеки він підписав саме тоді, перебуваючи під арештом.

Після придушення страйку 1970 року Валенса, за його словами, зневірився у дієвості стихійних вуличних протестів і дійшов висновку, що успішна боротьба проти режиму можлива лише у межах організованої структури.

У 1981 році такою структурою стане очолювана Валенсою незалежна профспілка "Солідарність". 1983 року Лех Валенса отримає Нобелівську премію миру, а 1990-го - стане першим президентом Польщі після падіння комуністичного режиму внаслідок безкровної зміни влади.

Якщо вірити документам з "папки Кіщака", після 1976 року - саме тоді Валенсу звільнили з корабельні за опозиційну діяльність - доказів співпраці Валенси зі спецслужбами немає.

"Один том, та й той сфальшований"

До 2016 року, коли знайшли "папки Кіщака", Лех Валенса вже був на політичній пенсії, продовжуючи активно коментувати події польського політичного життя. Експрезидент відразу назвав знахідку фальшивкою.

В інтерв'ю Newsweek Polska у квітні 2016 року Валенса уточнив, що частина документів, знайдених у будинку Кіщака, дійсно написана ним, але у зовсім іншому контексті, ніж заявляли його критики.

"У мене вдома (на початку 1970-х) проводили обшуки, на робочому місці був обшук. І у всіх місцях, де я бував, спецслужби вилучили всі мої рукописні папери. Усі! Напевно, вони хотіли або щось підробити, або щось дописати", - казав він.

"Наприклад, щоб не забути, я описав, як виглядав грудень 1970 року в Гданську у моєму виконанні. І це вилучили під час обшуку! З цього можна зробити гарний донос: варто лише внести маленькі правки, бо там були описи і прізвища", - вів далі Валенса.

Експрезидент стверджував, що у "папці Кіщака" поряд з документами 1970-х років є папери, які спецслужби додали до його досьє значно пізніше - напередодні вручення йому Нобелівської премії миру 1983 року - з метою дискредитації.

Водночас Валенса заявляв, що документи, які свідчать про справжню природу його відносин із режимом, були навмисно знищені.

"До 1990 року я просто сміявся, коли чув підозри про мою нібито співпрацю. Я думав: прийде час, ми відкриємо документи, і тоді ви побачите, як я чудово боровся. Я не думав, що ці документи будуть знищені. Там було сто томів жорстких документів на мене! А залишили лише один! Та й той сфальшований!" - обурювався він.

Дві справи

Після заяв Леха Валенси про фальсифікацію паперів з "папки Кіщака" Інститут національної пам'яті порушив справу про підробку документів.

Валенсу викликали на допит як свідка, і він, попереджений про відповідальність за надання неправдивих свідчень, заявив, що не складав і не підписував показані йому документи з цієї папки.

Після цього ІНП замовив масштабну графологічну експертизу цих паперів: 158 документів з "папок Кіщака" експерти порівнювали з понад 140 рукописними документами, які поза всяким сумнівом вийшли з-під пера Леха Валенси.

Результати цієї експертизи показали, що абсолютна більшість документів, знайдених вдома у колишнього міністра, зокрема "найцікавіші" - зобов'язання співпрацювати з комуністичною службою безпеки, розписки про отримання грошей та агентурні повідомлення - були написані саме експрезидентом Польщі.

На цій підставі справу про підробку документів закрили, але після заяви приватної особи - пресреліз Інституту національної пам'яті не називає прізвище заявника - порушили іншу справу: про надання Лехом Валенсою неправдивих свідчень.

Два тижні тому ІНП заявив, що експрезидент тричі проігнорував виклики до прокуратури, виправдовуючись поганим станом здоров'я. Ситуація змінилася лише минулого тижня.

"(29 жовтня) Лех Валенса з'явився за викликом прокурора. Леха Валенсу звинуватили у наданні неправдивих свідчень, що мали слугувати доказом у кримінальній справі про підробку оперативних документів Служби безпеки 1970-76 років на шкоду його інтересам. Його допитали як підозрюваного", - йдеться у пресрелізі ІНП.

В інституті додають, що Лех Валенса не визнав себе винним і відмовився свідчити у цій справі.

Польський Маккейн чи "Людина з папки"?

Проведені ще 2016 року соціологічні дослідження показали, що ставлення польського суспільства до звинувачень на адресу Валенси, м'яко кажучи, є неоднозначним.

Згідно з результатами опитування CBOS у березні 2016 року, 40% поляків не мали власної думки щодо автентичності документів з "папки Кіщака". 34% вважали їх справжніми, 26% - не вірили в їхню автентичність.

Попри сумніви у справжності знайдених у будинку ексміністра матеріалів, 46% поляків вважали, що у якийсь момент своєї біографії Лех Валенса співпрацював з комуністичною службою безпеки.

Але - і на цьому особливо наголошували соціологи - поляки схильні оцінювати роль Валенси в історії їхньої країни, виходячи не тільки й не стільки з подій 70-х років минулого століття, а враховуючи його пізнішу діяльність та внесок в історію Польщі загалом.

49% поляків погоджувалися з думкою про те, що навіть якщо Валенса колись погодився співпрацювати зі спецслужбами, його пізніші заслуги перед Польщею анулюють цей епізод у його житті (протилежної думки дотримувалися 29% респондентів).

Зрештою, дві третини поляків вважали, що роль Валенси в історії Польщі є позитивною. Негативною його роль називали лише 21% учасників опитування.

Розходяться у думці щодо гіпотетичної співпраці Валенси з комуністичними спецслужбами і професійні історики.

"Факти (зустрічі Валенси з кураторами з органів безпеки) вимагають коментарів", - писав у статті для Newsweek Polska професор Анджей Фрішке, нагадуючи про те, що можлива співпраця Валенси зі спецслужбами почалася у Гданську, залитому кров'ю придушеного страйку тамтешніх робітників, і це не могло не вплинути на загальний контекст тодішніх подій.

"Валенсу змогли переконати, що він та органи безпеки мали однакову мету: не допустити нового кровопролиття. Тому потрібно протистояти безвідповідальним задумам…, а також "сигналізувати" про проблеми органам. Це була наївність та помилка", - пише Фрішке, додаючи: якщо вірити розсекреченим документам, з часом Валенса зустрічався зі своїми кураторами все рідше, а 1976-го органи взагалі викреслили його зі списку таємних інформаторів.

"У будь-якій нормальній країні Валенсу навіть не потрібно було б захищати", - пише про долю Валенси Newsweek Polska, порівнюючи її з біографією американського політика Джона Маккейна, який колись потрапив у в'єтнамський полон, був зломлений ворогом, але повернувся додому героєм.

З іншого боку, серед польських істориків вистачає і опонентів Леха Валенси . Директор державного Військового історичного бюро Славомір Ценцкевич випустив дві монографії, що виставляють Валенсу у дуже непривабливому світлі: він нібито охоче співпрацював з органами навіть під час своїх лікарняних, доносив на своїх товаришів, а пізніше намагався приховати сліди такої співпраці.

Одна з книг Ценцкевича має назву "Валенса. Людина з папки" - це пряма алюзія на біографічну стрічку Анджея Вайди "Валенса. Людина з надії", яка, по суті, героїзує лідера "Солідарності".

Книги Ценцкевича були неоднозначно сприйняті професійною спільнотою, а сам Валенса звинуватив історика у тому, що той особисто сфальсифікував документи, які свідчать про його співпрацю з органами.

У вересні цього року варшавський окружний суд ухвалив, що Валенса має вибачитися перед Ценцкевичем, проте відмовив історику у вимозі компенсації моральної шкоди.

"Переможців не судять"

"Не знаю, чи чули ви такий вислів, але переможців не судять... Для того, щоб прийти до перемоги, переможець має приймати дивні та різні рішення. Як ви самі сказали, я переміг. А отже, мої методи були хорошими", - заявив Лех Валенса в інтерв'ю, яке він дав ВВС у своєму гданському офісі за лічені дні до висунення проти нього офіційних обвинувачень.

При цьому він визнав, що методи боротьби з комуністичним режимом, які він використовував, можуть подобатися не всім.

"Я ніколи не був на боці комуністів і ніколи не співпрацював у цьому розумінні з "безпекою" [з комуністичними спецслужбами]. Звичайно, я пристосовував свої методи, щоб перемогти. Але ці маленькі люди, які ніколи не були й не будуть на тому місці, на якому ухвалюють рішення та ведуть боротьбу, ніколи не зрозуміють таких людей, як я", - вів далі Валенса.

Колишній президент Польщі пов'язує тиск на себе зі своєю політичною позицією. Лех Валенса є запеклим критиком нинішньої польської влади, регулярно бере участь у протестних акціях проти їхньої політики.

На знак протесту проти порушення владою основного закону країни Валенса вже кілька років з'являється на публіці виключно у футболках та светрах з написом "Конституція".

Вже після висунення проти нього обвинувачень Валенса написав у своєму Facebook, що "папки Кіщака" створили в Інституті національної пам'яті на замовлення братів Качинських (президент Лех Качинський загинув у 2010 році в авіакатастрофі під Смоленськом, його брата-близнюка, лідера партії влади Ярослава Качинського вважають одним з наймогутніших людей країни).

"Така поведінка (щодо мене) - це визнання. Про маленьких і слабких людей не говорять. З ними не борються. Борються з великими й сильними. А отже, я, мабуть, досить великий, якщо зі мною досі борються", - каже він в інтерв'ю ВВС.