"Ми звикли жити на цвинтарі". Місто з найстарішими у світі муміями

"Деяким людям може здатися дивним жити на цвинтарі, але ми звикли", - каже Ана Марія Ньєто, яка мешкає у чилійському портовому місті Аріка.

Аріка, розташована на кордоні з Перу, побудована на піщаних дюнах пустелі Атакама, найсухішої пустелі в світі.

Але задовго до того, як це місто заснували в 16 столітті, ця місцевість була домом для людей народу Чинчорро.

Їхня культура потрапила до новин у липні, коли організація ООН з питань культури, ЮНЕСКО, додала сотні збережених ними мумій до свого списку Світової спадщини.

Мумії Чинчорро вперше задокументував у 1917 році німецький археолог Макс Уле, який знайшов збережені тіла на пляжі. Але для того, щоб визначити їхній вік, знадобилися десятиліття досліджень.

Радіовуглецеве датування врешті-решт показало, що муміям понад 7000 років. Тобто вони на понад два тисячоліття старші за більш відомі єгипетські мумії.

Культура Чинчорро

Це робить мумії Чінчорро найстарішим відомим археологічним свідченням штучно муміфікованих тіл.

Антрополог Бернардо Арріаза, експерт з культури Чинчорро, каже, що вони практикували свідому муміфікацію. Це означає, що вони використовували спеціальні поховальні практики, щоб зберегти тіла, а не залишали їх муміфікуватись природним чином у сухому кліматі - хоча деякі природні муміфіковані тіла також знаходили у цих місцях.

На тілі робили невеликі надрізи, видаляли органи та висушували порожнини, а шкіру знімали, пояснює пан Арріаза.

Люди Чинчорро потім наповнювали тіло натуральними волокнами та палицями, щоб тіло тримало форму, а потім за допомогою очерету пришивали назад шкіру.

Вони також прикріплювали густе чорне волосся на голову мумії і покривали її обличчя глиною та маскою з отворами для очей і рота.

Нарешті, тіло фарбували у характерний червоний або чорний колір з використанням пігментів з мінералів, охри, марганцю та оксиду заліза.

Методи та підхід Чинчорро до муміфікації помітно відрізнялися від методів єгиптян, каже пан Арріаза.

Єгиптяни використовували олію та бинти, а також муміфікували лише померлих членів еліти, тоді як Чинчорро муміфікували чоловіків, жінок, дітей, немовлят і навіть ненароджені плоди - незалежно від їхнього статусу.

Жити з мертвими

Завдяки сотням мумій, знайдених в Аріці та інших місцях протягом минулого століття, місцеві жителі навчилися жити поряд із останками - а часто й на них.

Виявляти людські останки під час будівельних робіт або бачити, як собака винюхує й викопує частини мумії - з цим стикалися покоління місцевих жителів. Але тривалий час вони не усвідомлювали, наскільки значущими є ці останки.

"Іноді мешканці розповідають нам історії про те, як діти використовували черепи замість футбольних м'ячів і знімали одяг з мумій, але тепер вони знають і повідомляють нам, коли щось знайдуть, і не чіпають це", - каже археологиня Джанінна Кампос Фуентес.

Місцеві жителі Ана Марія Ньєто і Паола Піментел в захваті від того, що ЮНЕСКО визнала значення культури Чинчорро.

Жінки очолюють сусідські асоціації поблизу двох місць розкопок і тісно співпрацюють з групою вчених з місцевого університету Тарапака, щоб допомогти громаді зрозуміти важливість культури Чинчорро та забезпечити догляд за цінними місцями розкопок.

Також є плани щодо створення місцевого музею, де ряди мумій Чинчорро лежатимуть під склом, щоб відвідувачі могли на них дивитися. Ідея полягає в тому, щоб вивчити місцевих жителів на гідів, щоб вони могли демонструвати свою спадщину іншим.

Наразі виставлена ​​лише крихітна частина з понад 300 мумій Чинчорро. Більшість із них зберігається в Археологічному музеї Сан-Мігель-де-Азарпа.

Музей, яким володіє та керує Університет Тарапака, розташований за 30 хвилин їзди від Аріки та має вражаючі експозиції, що демонструють процес муміфікації.

На цьому місці планують створити більший музей, щоб розмістити більше мумій, але також потрібні кошти, щоб забезпечити їх належне збереження, щоб вони не псувалися.

Пан Арріаза та археолог Джанінна Кампос також упевнені, що Аріка та навколишні пагорби досі зберігають ще багато незнайдених багато скарбів. Але для їхнього пошуку потрібні додаткові ресурси.

Мер міста Херардо Еспіндола Рохас сподівається, що внесення мумій до списку Світової спадщини сприятиме розвитку туризму та залучить додаткові кошти.

Але він усвідомлює, що будь-яке будівництво треба здійснювати належним чином, співпрацюючи з громадою та охороняючи об'єкти.

"На відміну від Рима, який стоїть на пам'ятниках, жителі Аріки живуть на людських останках, і нам потрібно захищати мумії, - каже він.

За його словами, під час будівельних робіт присутні археологи, щоб переконатися, що дорогоцінні останки не пошкоджують.

Мер Еспіндола також категорично стверджує, що на відміну від деяких інших регіонів Чилі, де туроператори та багатонаціональні компанії скуповували землю, щоб отримати прибуток від туристичних пам'яток, спадщина Аріки має залишатися в руках її людей і приносити користь місцевій громаді.

Президентка сусідської асоціації Ана Марія Прієто впевнена, що нова слава мумій піде на користь усім.

"Це маленьке містечко, але гостинне. Ми хочемо, щоб туристи та вчені з усього світу приїжджали і дізнавалися про неймовірну культуру Чинчорро, з якою ми живемо все своє життя", - каже вона.