Українців переведуть на другий рівень: влада визначилась з параметрами пенсійної реформи

Відкладати далі проведення пенсійної реформи не можна, вирішив міністр фінансів Сергій Марченко і запропонував "Слугам народу" варіант, який може запрацювати вже через рік. Про що йдеться?

Існуюча в Україні пенсійна система недієздатна. В майбутньому вона не зможе забезпечити пенсійні виплати всім тим українцям, які сьогодні працюють.

Ця проблема не нова. Про неї не соромляться говорити навіть на найвищому державному рівні: то прем’єр-міністр Денис Шмигаль заявить, що через 15 років нічим буде платити пенсії, то міністр фінансів Сергій Марченко порадує всіх кому менше 40-ка років тим, що їм не варто розраховувати на пенсії від держави.

Народжуваність в Україні падає, тривалість життя – зростає. Це означає, що в майбутньому кількість пенсіонерів зростатиме, а працюючих осіб, за рахунок яких і наповнюється Пенсійний фонд – зменшуватиметься.

За розрахунками Інституту демографії імені Птухи, у 2050 році внески до Пенсійного фонду робитимуть 9,7 мільйона працівників, яким доведеться утримувати 11,7 мільйона пенсіонерів.

Розв'язати проблему з пенсійним забезпеченням мав би запуск другого рівня пенсійної системи, який передбачає відкриття індивідуальних пенсійних рахунків кожному працюючому українцю. Тим більше, що його запровадження передбачається ще в законі 2003 року "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування".

На другий рівень в Україні традиційно покладають великі надії не лише як на "рятівне коло" для пенсійної системи, але і як на значний інвестиційний ресурс, який повинен стимулювати економіку.

Напередодні на засіданні фракції "Слуга народу" 1 листопада міністр фінансів Сергій Марченко презентував депутатам концепцію майбутньої пенсійної реформи. Закон, за яким вже з 2023 року більшість працездатних українців накопичуватимуть на власну пенсію, в першому читанні можуть ухвалити в найближчі два місяці.

Кого в обов'язковому порядку переведуть на другий рівень, а кому дадуть право вибору потрібно буде платити до накопичувального пенсійного фонду та як держава мотивуватиме українців самостійно відкладати собі на старість?

Що передбачає другий рівень пенсійної системи

Другий рівень пенсійного забезпечення – це обов’язкові накопичувальні пенсії. Його відмінність від першого або солідарного рівня полягає у тому, що відрахування працівників йтимуть не у "загальний казан", звідки виплачують нинішнім пенсіонерам, а накопичуватимуться на індивідуальних рахунках.

За особою, яка здійснюватиме такі внески, залишатиметься право власності на ці кошти. Це означає, що їх можна буде, наприклад, передавати у спадок або ж достроково користуватися ними (у випадках, які ще повинен встановити уряд – ЕП).

Всі отримані кошти накопичувальний пенсійний фонд інвестуватиме в певні фінансові інструменти, аби вберегти їх від інфляції та отримати додатковий прибуток. Тож у перспективі такі відрахування навіть у невеликому, але стабільному продовж років, обсязі може забезпечити достатньо великий дохід при досягненні особою пенсійного віку.

Коли запрацює другий рівень

Відповідно до концепції, яку презентував депутатам Марченко, довгоочікуваний запуск другого рівня пенсійного забезпечення відбудеться у 2023 році.

Запуск обов’язкових накопичувальних пенсій відбуватиметься у декілька етапів. На кожному з них сума обов'язкових відрахувань щорічно збільшуватиметься, а з 2026 року всі учасники другого рівня отримають право самостійно обирати того, хто управлятиме їхніми пенсійними заощадженнями.

У 2023 році чи навіть у 2026 році солідарні пенсії, які виплачуються в межах першого рівня пенсійної системи, нікуди не зникнуть. Їх продовжуватиме виплачувати Пенсійний фонд з єдиних соціальних внесків, які сплачують всі роботодавці та ФОПи.

"Накопичувальна пенсія виплачуватиметься додатково до солідарної та не зменшуватиме її розмір", – уточнили ЕП у Міністерстві фінансів.

У відомстві розраховують, що відповідний закон, яким дадуть старт пенсійній реформі, народні депутати в першому читанні ухвалять до кінця 2021 року.

Кого стосуватиметься реформа

За задумом Мінфіну, у накопичувальному рівні пенсійної системи з 2023 року почнуть брати участь громадяни, яким на момент запуску другого рівня буде менше 55 років. За приблизними підрахунками, які озвучують у Міністерстві соціальної політики, таких в Україні близько 8 мільйонів осіб.

Для тих, кому на момент запуску накопичувального рівня буде 55 років і більше, пенсійна система ніяк не зміниться: роботодавець й надалі сплачуватиме за них внески до "загального казана" у тих самих розмірах, як і зараз (тобто 22% від зарплати), а по досягненню пенсійного віку вони отримуватимуть лише солідарні пенсії.

На 1 жовтня середня пенсія складала 3915 грн, а мінімальна – 1854 гривень.

Оскільки сплачувати внески до накопичувального фонду, як і до солідарного, за людину буде її роботодавець, то реформа стосуватиметься перш за все офіційно працевлаштованих осіб. Однак до неї зможуть долучитися і ФОПи та самозайняті особи – добровільно.

Сьогодні ФОПи сплачують ЄСВ за себе виходячи з мінімальної зарплати. Якщо якийсь ФОП захоче приєднатися до накопичувального рівня пенсійного забезпечення, то повинен буде робити внески додатково до тих 22% від мінімальної зарплати, які здійснює до фондів соціального страхування.

Держава обіцяє також робити внески за кожного такого ФОПа на паритетних засадах.

Скільки треба буде сплачувати

Розмір внесків до накопичувального рівня у перший рік його функціонування складе 1% від заробітної плати. Джерелом його сплати буде 22% ЄСВ, який зменшать на відповідну суму.

Тобто запровадження другого рівня пенсійної системи не має створити додаткового податкового навантаження ні на роботодавців, ні на працівників. Сума внесків на соціальне забезпечення, яка сплачується з фонду заробітної плати працівників, залишатиметься незмінною та складатиме 22%.

Розмір відрахувань до накопичувального пенсійного фонду поступово збільшуватиметься: у 2024 році він складе вже 1,5%, а з 2025 року – 2%. Розмір сплати ЄСВ до соціальних фондів зменшуватиметься відповідно до 20,5% та 20%.

Внесок, який робитиме за працівника його роботодавець, дублюватиме держава з держбюджету. Тобто, у 2023 році щомісяця на накопичувальний рахунок працівника надходитиме 2% від його зарплати (1% від роботодавця та 1% з бюджету – ЕП), у 2024 – по 3%, а з 2025 – по 4%.

Існуватиме і можливість добровільно перераховувати гроші на свій накопичувальний пенсійний рахунок. Такі дії також заохочуватимуть: кожен добровільний внесок держава подвоюватиме. Щоправда, лише в межах певного ліміту. Його пропонують встановити на рівні 3% від середньої зарплати (наразі це 5 тис. грн на рік).

Хто зберігатиме накопичення

Найбільшою проблемою другого рівня в уряді називають брак довіри населення до фінансової системи. Тож на першому етапі акумулювати кошти буде Державний накопичувальний пенсійний фонд. Поки що такий інститут відсутній.

В уряді наразі розглядають можливість його створення на базі вже існуючих державних підприємств та фондів. Так, наприклад, було з "Німецько-Українським фондом", створеним у 1996 році Німецьким банком розвитку спільно з українським урядом та НБУ. З 2020 року його перейменували у "Фонд розвитку підприємництва" та почали фінансувати через нього пільгові кредити в межах програми "5-7-9" та "Доступна іпотека 7%".

Однак не виключається і створення накопичувального пенсійного фонду "з нуля".

Державний накопичувальний фонд буде обов’язковим та єдиним для всіх українців, що братимуть участь у другому рівні пенсійного забезпечення, до кінця 2025 року.

А з 1 січня 2026 року держава дозволить громадянам переносити свої пенсійні накопичення до недержавних фондів (НПФ). Зараз їх в Україні 63, з яких, за розрахунками Мінсоцполітики, активними є лише 15-20.

Громадяни зможуть самостійно обрати НПФ, якому довірять свої пенсійні заощадження.

Участь тих чи інших НПФ в управлінні коштами українських пенсіонерів буде можлива лише за умови проходження відповідної авторизації Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Така модель повинна створити конкуренцію за пенсійні накопичення українців. Фонди змагатимуться, пропонуючи різні плани інвестування коштів, вищі інвестиційні доходи тощо.

Якщо ж людина не захоче довірити свої пенсійні внески приватному пенсійному фонду, то зможе продовжувати працювати з державним.

Держава планує запровадити систему гарантій пенсійних накопичень на зразок системи гарантування депозитів у банках. Як саме працюватиме ця система наразі достеменно невідомо. Зрозуміло одне: пенсійні заощадження у державному накопичувальному фонді гарантуватимуться у повному обсязі.

У скільки обійдеться реформа

Запропонована Мінфіном модель впровадження другого рівня передбачає створення нової бюджетної програми з виплати коштів на рахунки українців.

За приблизними розрахунками, за кожен 1% від зарплати, який держава додатково переказуватиме на накопичувальні рахунки своїх громадян, з бюджету доведеться заплатити 22 млрд гривень.

Крім цього запровадження накопичувальних пенсій позбавить солідарний Пенсійний фонд значного ресурсу, адже обсяг ЄСВ, який перераховуватиметься туди, знижуватиметься. Як наслідок зростатиме дефіцит Пенсійного фонду, який також покриватимуть коштом всіх платників податків.

Навіть зараз, ще до початку пенсійної реформи, майже половину витрат Пенсійного фонду компенсує державний бюджет. У 2021 році на ці цілі передбачено 195 млрд гривень. Після 2023 року діра зростатиме ще більшими темпами, тож і видатки з бюджету на її перекриття суттєво збільшаться.

ЕП звернулася до Міністерства фінансів з проханням надати розрахунки того, який обсяг додаткових видатків з бюджету знадобиться для того, щоб провести пенсійну реформу, однак відповіді на це пряме питання так і не отримала. Так само у відомстві не відповіли на питання про те, звідки держава братиме гроші на проведення реформи.

Куди інвестують кошти

Отримані від українців внески накопичувальні пенсійні фонди інвестуватимуть в активи з низьким ступенем ризику. Вимоги до таких активів прописані у законі "Про недержавне пенсійне забезпечення".

Зокрема, НПФ можуть класти акумульовані гроші на депозити, але не більше 50% від усіх активів.

Також НПФ можуть інвестувати й у цінні папери, але лише з обмеженого списку:

✔ урядові та муніципальні облігації;

✔ акції українських емітентів;

✔ облігації українських компаній з високим рейтингом надійності;

✔ облігації, виплати за якими гарантовані урядами інших країн та високим рейтингом;

✔ облігації міжнародних фінансових організацій, які розміщені в Україні;

✔ облігації іноземних компаній з високим рейтингом надійності;

✔ акції іноземних компаній, допущених до торгів на Нью-Йоркській, Лондонській, Токійській, Франкфуртській фондових біржах або NASDAQ;

✔ іпотечних облігацій.

На практиці, НПФ більшість заощаджень своїх вкладників зберігають у державних цінних паперах. За даними НКЦПФР в ОВДП інвестовано 47,2% всіх активів НПФ, на банківські депозити – 35,6%, а на акції приватних компаній – лише 1,5%.

Така ж ситуація збережеться й після запуску другого рівня пенсійної системи, впевнені в уряді.

"Прогнозується досить висока частка ОВДП у портфелі системи на початкових етапах, що потребуватиме активного управління", – зазначили ЕП у Міністерстві фінансів.

Це означає, що після запуску другого рівня накопичення українців не стимулюватимуть розвиток реального сектору економіки, а витрачатимуться переважно на покриття державних видатків, зокрема тих, які пов'язані із проведенням пенсійної реформи. Наприклад, на покриття дефіциту Пенсійного фонду.

Іншими словами, пенсійні накопичення ризикують й надалі витрачатися на виплати нинішнім пенсіонерам, хоча й не прямо та за винагороду.

Опитані ЕП фінансові аналітики погоджуються, що наразі найбільш очевидним напрямком пенсійних інвестицій стануть державні облігації.

"Потреба у довгострокових інвестиціях в Україні є, але я не впевнений, що наразі існує достатньо якісних інструментів", – сказав керівник аналітичного департаменту Concorde Capital Олександр Паращій.

Альтернативою ОВДП можуть стати, хіба що, інвестиції у цінні папери іноземних компаній.

"На жаль, на нашому ринку недостатньо надійних українських емітентів, але це компенсується більш широким вибором іноземних акцій, які можуть забезпечити валютну та географічну диверсифікацію вкладень", – зазначив керуючий локальними активами групи ICU Григорій Овчаренко.

Звісно, можна, сподіватися, що попит породить пропозицію, а якісні інструменти на українському ринку з'являться після появи на ньому довгострокового інвестиційного ресурсу. Однак без змін у сфері діяльності фондового ринку проведення пенсійної реформи ризикує перетворитися на ще один інструмент закриття дір у бюджеті та спосіб виведення капіталу за кордон.

І поки що прогресу на цьому напрямку в уряду немає.